У нас дуже гарно, люди привітні і доброзичливі!

В Україні багато дуже красивих і великих і малих міст.

А ще ми хочемо зробити свою країну затишною і охайною!

Запрошуємо до нас в гості!

Ми тут порадились з дідусем і вирішили взяти участь в українському конкурсі  сайтів та блогів UA Webstar 2008.

Як то кажуть дорослі - не за медалями, а щоб повчитись. Будемо вболівати за цікаві українські щоденники в Інтернеті, братимемо з них приклад як дописувати в блог, як зробити кращим дизайн блогу (це щоб красиво було),  як розкручувати свій блог (я розумію -  потрібно так розкрутити блог, щоб він полетів далеко-далеко, як диск у легкоатлета )

Побажайте мені  успіху  та заходьте інколи до мене в гості, не забувайте

Вчора зустрічалась зі своєю племінницею Лізонькою. Ій ще немає і трьох років. Та вона велика розумниця. Ми з Лізою подружилися.

А потім з мамами гуляли по Полтаві. Ось одне фото, яке моя мама зробила під час нашої прогулянки

Сьогодні до нас у гості приходила моя молодша тьотя Євгенія.  Вірніше, вона прийшла до мене. Тому що дуже за мною скучила. Ми з Женею товаришуємо. Вона мені як старша сестричка. Хоча вона вже і доросла, але ще для мене тіткою не здається.

Жені довго не було в Полтаві. Спочатку вона зі своєю мамою, а моєю бабусею Надею їздила на спортивний збір в Крим. Там  бігали по горах і тренувалися. А потім була в водному поході. Вони плавали но нашій річці Ворсклі на кати... ні - на катамаранах.  Я так тоді образилась, що  не взяли мене в похід. Але потім зрозуміла, що потрібна була мамі вдома. Хто ж би тоді допомагав батькам при переїздові?

Женя ще влітку виборола право виступати за юнацьку збірну України з такого виду спорту як спортивне орієнтування. Я вже раніше вам про цей спорт розповідала.  Бабуня Надя їх тренує (Женю та інших школярів).

Тепер моя тітонька  в складі збірної команди України буде в жовтні місяці їхати в далеку країну Швейцарію.  На юнацький Чемпіонат Європи.  Мама говорить, що ця країна маленька, але дуже багата і красива. Там є мальовничі гори і ліси (Женя по них буде бігати разом з іншими спортсменами), чисті і глибокі гірські озера.  Одне з найбільших озер країни - Женевське.

А післязавтра моя Євгенія піде в школу. На неї чекає останній - одинадцятий клас.  Як я бажаю піти в школу! А Женя каже, що школа їй вже набридла.  Мабуть жартує.

Моя мама зараз у відпустці.  І тому пообіцяла, що першого вересні ми разом підемо в нашу школу (в ній навчалася моя мама і мої тітоньки Женя, Світлана, а також дядя Олексій  (хм… який він дядько ). В ній буду навчатись через рік і я.

Так що, до 1 вересня, зустрінемось на святі!

Попросила якось маму і дідуся допомогти щоденник в Інтернеті налагодити.
Дорослі чомусь його блогом називають.

Мама довго відмовлялась - мовляв, роботи багато, та й їсти потрібно всім вам ледацюгам готувати….
А дідусь погодився. Чи не ледацюга він? Та ні, бо я його люблю дуже

Ми швидко весною з ним відкрили щоденник в blog.net.ua (красно дякуємо адміністраторам), та потім я загралася…
Запустила записи в ньому. Дідусь нагадував, тато цікавився, а мама весь час заклопотана була.
Та от я почула, що в російському Інеті (або Рунеті) цікава акція відбувається.
Відомий оглядач Тьома Майнас показує фотокартки тих блогерів. А я себе ним вважаю, тому що вже дістала всіх вдома з проханням допомагати оформляти цей щоденник
Так що приймайте цифрове фото. Я на ньому дуже симпатична. Нехай дядьки і тіточки на мене подивляться и позаздрять. Хіба вони мали в цьому віці можливість завести у всесвітній павутинці (і як она не рветься?) такий цікавий щоденник.
А взагалі я фотокартки робити не вмію, не розумію, як вони виходять (і ніхто не може мені пояснити ), але фотографую фотиками (и маминим, и дідусевим, и бабусиним) легко!

Перевод для россиян сделал дедушка Виталий
Попросила как-то маму и дедушку помочь дневник в Інтернете наладить.
Взрослые почему-то его блогом называют. БлАгие мысли? Так надо БЛАГ тогда говорить

Мама долго отказывалась - мол, работы очень много,да и кушать всем вам лодырям готовить….
А дедушка согласился. Не лодырь ли он? Да нет, потому как я его люблю очень

Мы быстро весной с ним открыли дневник в blog.net.ua (искренне благодарим администраторов), но потом я заигралась…
Забросила записи в нём. Дед напоминал, папа интересовался, а мама всё время занята была.
Но я вот услышала, что в российском Инете (или Рунете) интересная акция проходит.
Известный обозреватель Тёма Майнас показывает фотокарточки этих блоггеров. А я себя им считаю, потому что уже достала всех дома с просьбой помогать оформлять этот дневник.

Так что принимайте цифровую фотографию. Я на ней очень симпатичная. Пусть дяди и тёти на меня посмотрят и позавидуют. Разве они имели в этом возрасте возможность завести во всемирной паутинке (и как она не рвётся?) такой интересный дневник.
Я вообще-то фотографии делать не умею, не пройму, как они получаются (и никто не может мне объяснить ), но фотографирую фотиками (и маминым, и дедушкиным, и бабушкиным) легко!