Архів категорії: Загальне

Вітаннячко моїм читачам!

Повідомляю Вас, дорогенькі мої читачі і просто гості мого щоденника, що я не зовсім закинула писати в цей блог. Ми з мамою , татком  та братиком зараз проживаємо, як ви вже знаєте, в іншому місті, Дніпропетровську. Сама ж, без допомоги дідуся я поки що не зовсім вмію публікувати сюди свої думки, записи.Тому з нетерпінням чекаю кожний приїзд до Полтави і зустрічі з двома бабусями Надією  і Ларисою, дідусем  Віталієм, тітоньками Світланою і Євгенією, дядьком Олексієм та іншими родичами.

Ось нарешті я закінчу другий клас і тоді татко привезе нас в рідну Полтаву надовго, майже на все літо.

Поспілкуємось!  🙂

А дідусь обіцяв мене навчити як розміщати мені свої записи в цей блог. Та якщо бути відвертою, то я скажу ось що: мені трішки боязко  самій залишати тут записи. Бо хто ж помилки буде виправляти?А я їх таки роблю частенько (мені трішки соромно 🙁 )

А на прощання я покажу вам один з відеороликів, які монтує моя мама Таня. На ньому наша минулорічна поїздка на відпочинок в Крим. Дивіться, будь-ласка:

http://youtu.be/vJ3yJ9mA04k

До скорої зустрічі!

Граюсь з братиком

Приходили кілька днів тому назад до нас в гості моя тітонька Женя (яка там тітонька – вона мені як старша сестричка) і бабуня Надя. Бабуня, як завжди – з гостинцями і з… фотоапаратом. Фотографувала мене, мого маленького братика Іллю, а потім ще й маленький фільм зняла.
Ось я його вам і показую (дідусь, як завжди, допоміг) –

[kml_flashembed movie=”http://www.youtube.com/v/cV2DOsjl59I” width=”425″ height=”350″ wmode=”transparent” /]

Беру участь в акції UA Webstar

Ми тут порадились з дідусем і вирішили взяти участь в українському конкурсі  сайтів та блогів UA Webstar 2008.

Як то кажуть дорослі – не за медалями, а щоб повчитись. Будемо вболівати за цікаві українські щоденники в Інтернеті, братимемо з них приклад як дописувати в блог, як зробити кращим дизайн блогу (це щоб красиво було),  як розкручувати свій блог (я розумію –  потрібно так розкрутити блог, щоб він полетів далеко-далеко, як диск у легкоатлета 😉 )

Побажайте мені  успіху  та заходьте інколи до мене в гості, не забувайте 🙂

Прогулянка Полтавою

Вчора зустрічалась зі своєю племінницею Лізонькою. Ій ще немає і трьох років. Та вона велика розумниця. Ми з Лізою подружилися.

А потім з мамами гуляли по Полтаві. Ось одне фото, яке моя мама зробила під час нашої прогулянки

З Лізочкою

Напередодні 1 вересня

Сьогодні до нас у гості приходила моя молодша тьотя Євгенія.  Вірніше, вона прийшла до мене. Тому що дуже за мною скучила. Ми з Женею товаришуємо. Вона мені як старша сестричка. Хоча вона вже і доросла, але ще для мене тіткою не здається.

Євгенія

Жені довго не було в Полтаві. Спочатку вона зі своєю мамою, а моєю бабусею Надею їздила на спортивний збір в Крим. Там  бігали по горах і тренувалися. А потім була в водному поході. Вони плавали но нашій річці Ворсклі на кати... ні – на катамаранах.  Я так тоді образилась, що  не взяли мене в похід. Але потім зрозуміла, що потрібна була мамі вдома. Хто ж би тоді допомагав батькам при переїздові?

Женя ще влітку виборола право виступати за юнацьку збірну України з такого виду спорту як спортивне орієнтування. Я вже раніше вам про цей спорт розповідала.  Бабуня Надя їх тренує (Женю та інших школярів).

Тепер моя тітонька  в складі збірної команди України буде в жовтні місяці їхати в далеку країну Швейцарію.  На юнацький Чемпіонат Європи.  Мама говорить, що ця країна маленька, але дуже багата і красива. Там є мальовничі гори і ліси (Женя по них буде бігати разом з іншими спортсменами), чисті і глибокі гірські озера.  Одне з найбільших озер країни – Женевське.

А післязавтра моя Євгенія піде в школу. На неї чекає останній – одинадцятий клас.  Як я бажаю піти в школу! А Женя каже, що школа їй вже набридла.  Мабуть жартує.

Моя мама зараз у відпустці.  І тому пообіцяла, що першого вересні ми разом підемо в нашу школу (в ній навчалася моя мама і мої тітоньки Женя, Світлана, а також дядя Олексій  (хм… який він дядько 😉 ). В ній буду навчатись через рік і я.

Так що, до 1 вересня, зустрінемось на святі!

Мега, мега…МЕГА! А що це? Неопублікований вчасно пост

Попросила якось маму і дідуся допомогти щоденник в Інтернеті налагодити.
Дорослі чомусь його блогом називають.

Мама довго відмовлялась – мовляв, роботи багато, та й їсти потрібно всім вам ледацюгам готувати….
А дідусь погодився. Чи не ледацюга він? Та ні, бо я його люблю дуже 🙂

Ми швидко весною з ним відкрили щоденник в blog.net.ua (красно дякуємо адміністраторам), та потім я загралася…
Запустила записи в ньому. Дідусь нагадував, тато цікавився, а мама весь час заклопотана була.
Та от я почула, що в російському Інеті (або Рунеті) цікава акція відбувається.
Відомий оглядач Тьома Майнас показує фотокартки тих блогерів. А я себе ним вважаю, тому що вже дістала всіх вдома з проханням допомагати оформляти цей щоденник
Так що приймайте цифрове фото. Я на ньому дуже симпатична. Нехай дядьки і тіточки на мене подивляться и позаздрять. Хіба вони мали в цьому віці можливість завести у всесвітній павутинці (і як она не рветься?) такий цікавий щоденник.
А взагалі я фотокартки робити не вмію, не розумію, як вони виходять (і ніхто не може мені пояснити 🙁 ), але фотографую фотиками (и маминим, и дідусевим, и бабусиним) легко!

POLJA

Перевод для россиян сделал дедушка Виталий 😉
Попросила как-то маму и дедушку помочь дневник в Інтернете наладить.
Взрослые почему-то его блогом называют. БлАгие мысли? Так надо БЛАГ тогда говорить 🙁

Мама долго отказывалась – мол, работы очень много,да и кушать всем вам лодырям готовить….
А дедушка согласился. Не лодырь ли он? Да нет, потому как я его люблю очень 🙂

Мы быстро весной с ним открыли дневник в blog.net.ua (искренне благодарим администраторов), но потом я заигралась…
Забросила записи в нём. Дед напоминал, папа интересовался, а мама всё время занята была.
Но я вот услышала, что в российском Инете (или Рунете) интересная акция проходит.
Известный обозреватель Тёма Майнас показывает фотокарточки этих блоггеров. А я себя им считаю, потому что уже достала всех дома с просьбой помогать оформлять этот дневник.

Так что принимайте цифровую фотографию. Я на ней очень симпатичная. Пусть дяди и тёти на меня посмотрят и позавидуют. Разве они имели в этом возрасте возможность завести во всемирной паутинке (и как она не рвётся?) такой интересный дневник.
Я вообще-то фотографии делать не умею, не пойму, как они получаются (и никто не может мне объяснить 🙁 ), но фотографирую фотиками (и маминым, и дедушкиным, и бабушкиным) легко!