Я недавно вам обіцяла  розповісти і про другу мою рідну тітоньку - Женю.

Вона для мене як рідна сестричка. Це тому, що вона ще школярка, а також - через те, що любить зі мною грати. Ми - кращі подруги.

Я про неї писала і говорила й раніше. Але зараз якраз гарний привід для того, щоб розповісти про Євгенію більше.

З 2 жовтня вона за кордоном. Поїхала на юнацький чемпіонат Європи зі спортивного орієнтування.  Разом з командою України, в яку її включили за результатами виступів на чемпіонатах країни.

Женя мені розповідала, що в минулому році на чемпіонаті світу зі спортивного орієнтування, який вперше проходив в Україні, а саме в Києві, вона допомагала мамі та іншим суддям з України в суддівстві  цих змагань.

Там вона  26 серпня 2007 року познайомилась з багаторазовою чемпіонкою світу та Європи швейцаркою  Simone Niggli , а також взяла інтерв’ю у чемпіонки після перемоги Сімон на дистанції спринту. Вони разом сфотографувались.

А на згадку Сімон подарувала Євгенії рожевого зайчика, якого щойно отримала як сувенір. Женя була дуже щаслива і вирішила боротись за місце в збірній. Тренуватись постійно і підвищувати   свою майстерність. В збірну тьотя моя цього року, як бачите, потрапила.

Тепер я буду слідкувати за її виступами на чемпіонаті Європи в містах Solothurn - Wangen a.d. Aare - Langenthal, що недалеко від Берну, столиці Швейцарії і батьківщини Сімон Нігглі.

А сама Simone Nigglі 2 вересня  цього року народила прекрасну дівчинку MALIN (50.5 cm, 3750 g) . Сімон і її чоловік, тренер і менеджер національної збірної Швейцарії Matthias Niggli безмежно раді…

Продовжу про мою тітоньку. З 4 по 9 жовтня збірна команда України разом з Євгенією буде тренуватись, а з 10 по 12 жовтня пройдусь самі змагання. 10 жовтня Женя буде стартувати на довгій дистанції (карта Martinsfluh). 11 жовтня в складі збірної команди в віковій групі Ж16 буде брати участь в естафетних змаганнях на схід  від міста Langenthal. А в заключний день чемпіонату в місті Solothurn Женя стартуватиме в своєму любимому спринті.

Чи вболіватимете ви разом зі мною за Євгенію?

Конкурс конкурсами, а життя триває …
Так любить говорити мій дідусь. Він мені ще вчора сказав, що пора вже за наступний пост братися, а то й взагалі не захочу більше вести щоденник. До речі, блог поки що у мене більше щотижневик, ніж щоденник. Та що робити, як часу вільного дуже мало…
Сьогодні я надумала про що писати
Я розповім про мою любиму тітоньку. (Рідних і самих любимих у мене дві - Свєта і Женя. Про Женю я напишу трішки пізніше).

Тьотя Свєта зараз живе, працює і навчається в столиці Франції Парижі.
У Франції Світлана проживає вже четвертий рік, а в самому Парижі - другий.
У 2005 році вона поїхала працювати в багатодітну сім’ю нянечкою, доглядала в сім’ї чотирьох меншеньких діток. Французька сім’я проживала в замку в передгір’ях, поблизу великого міста Ліон.
Коли Світлана виходила на верхній ярус замку, вона бачила гору Монблан. Три рази в тиждень моя тьотя їздила в Ліон, де навчалась на курсах французької мови.
Потім вона змінила господарів, переїхала в Париж, де живе й працює до цієї пори. Минулого року Світлана закінчила підготовчі курси в Сорбонському університеті, а в цьому році поступила в інший університет, де з 1 жовтня буде навчатися.  Я потім розповім, що вона там буде вивчати.
Тітонька кожного року приїжджає до нас в Полтаву погостювати. Кожного разу я з нетерпінням чекаю на її приїзд. Адже вона завжди привозить усім родичам і мені дарунки, та й люблю я її.
Вона дуже схожа на мою маму Таню.

Цього року тьотя Свєта приїжджала до нас в серпні. Разом з нею ми часто гуляли. На цьому фото я з нею під час прогулянки по Полтаві.