Архів категорії: Про мене та батьків

Полінка знову з вами!

Привіт, мої дорогенькі друзі!

Знову я не виконала свої обіцянки і “зникла” з інтернету майже на рік. Та на це є причини. Справа в тому. що наша сім’я переїхала на інше місце проживання. Татка перевели на роботу в Росію.

Тепер я навчаюсь в  російській школі.  В 4-му класі  спочатку мені було навчатися важкувато, програма тут небагато. але відрізняється від української. В класі  у мене вже є кілька подружок. Навчальний рік я закінчила не відмінницею, але і жодної трійки я в табелі не маю. В Росії – пятибальна система оцінок на відміну від 12-бальної української. Через кілька днів у нас в школі буде свято останнього дзвінка. Я вам потім розповім про цю подію.

А поки що – до побачення!

Ваша Полінка

Про Дніпро та про Поліну

Добрий день, мої читачі, я повернулась! І обіцяю більше так надовго не покидати свого щоденника. І про вас не забувати

Живемо ми зараз з татком і мамою та  братиком Ілюшею в місті Дніпропетровську. Це місто розташоване на берегах Дніпра. І незважаючи на те, що у нас недавно відбулися негарні події (вибухи в людних місцях, від яких потерпіли люди), ми дуже любимо його.
А тих поганих дядечок накажуть. Я так думаю. А як не накаже правосуддя, то доля лиха їм дістанеться.

В травні я вже закінчила третій клас. Оцінки в мене непогані, в основному 11 та 12 балів. На святі, присвяченому закінченню нашого навчання, я в складі танцювальної групи виступала перед батьками.

Літо-літечко прийшло!

Piccy.info - Free Image HostingОй, як я тут, в своєму щоденнику давно не гостювала! 🙁

Та все одно зайшла до нього як в рідну кімнату. Тільки відвикла трішки – не знаю, де стілець в вітальні стоїть, де панельки і причандали до них розставлені. Та якось з дідусем справимося. Він мені нагадає.

Коротенько про себе: в квітні місяці, під час перенесених на більш пізній термін шкільних весняних канікул, я проживала з мамою та своїм молодшим братиком  в місті,   яке стоїть на Дніпрі і так і зветься -ДНІПРОПЕТРОВСЬК (Там зараз працює на новому місці призначення наш татко). Тільки чому ПЕТРОВСЬК? Який це такий Петро втрутився в історію цього красивого і привітного міста? Тато каже, що Петро Перший, російський цар. А він що, тут проживав? Хто мені розповість? Всім ніколи – мама з татком відмахується, дідусь обіцяв розказати пізніше… 🙁

Нехай, Це виясню потім, а зараз розповім про інші новини. Пожили ми в Дніпропетровську майже 10 днів. Все сподобалось, але дуже захотілось додому, в Полтаву. Тут бо ж моя школа, рідня- тітоньки, дядько Олексій і його дружина Аня, дідусь і три бабусі (одна з них – прабабуся Галя) …

Промайнули швидко квітень і травень, закінчила я перший клас, одночасно милуючись квітучою природою і допомагаючи няньчити свого братика Іллюшу. Та про це – в наступному записі.

А поки що – до побачення, мої дорогенькі читачі!

П.С. На фото ми з мамою та братиком сьогодні на дитячому туристському зльоті міста Полтави.

Я щаслива!

Давно не писали разом з дідусем в мій блог.
На те були причини.
Не буду довго вас примушувати чекати відповіді.
Ось вона –
моя мама Таня народила синочка, мого братика Іллюшу!!!
Це сталося 23 липня, на другий день після дня народження мого татка Сергія 🙂
Piccy.info - Free Image Hosting
Дивіться фотографії! 🙂

Побачення

Друзі, привіт!

Piccy.info - Free Image Hosting
Давно я з вами не зустрічалася.
Ми з мамою були у татка в Донецьку, центрі шахтарського краю.
Майже три тижні ми знайомились з цим містом. Нам тут дуже сподобалось.
Особливо коли Сергій (так мені подобається татка називати, як і маму – Танею) через кілька днів після “великого переселення”  повіз нас в автомашині на оглядову екскурсію. Хоча тато в Донецьку лише з січня місяця, місто він знає добре. Віз нас і розповідав в дорозі багато цікавих речей про визначні місця і пам’ятки Донецька.

А коли проїжджали мимо будівлі цирку, татусь пообіцяв купити квитки на виставу в цирк, і свою обіцянку через кілька днів виконав. Ми втрьох побували на виставі, були в захваті від мистецтва гімнастів під куполом цирку, артистизму клоунів на батуті, неповторної імітації симпатичною мавпочкою відомих артистів і співаків Вєрки Сердючки, Мадонни та інших.

Забирав нас тато в Донецьк на місяць, та вийшло трішки не так як гадалося…
Коли в середині лютого в Донецьку похолодало і була віхола, я застудилася. Татко відвіз нас в Полтаву достроково…

Читаємо про все, як воно було

Зимові мотиви

Бабуся Надя зі мною

Зима красна!
Морозець, морозець! Не чіпай за щічки! Теплі валянки у нас, шубки й рукавички.

– Це слова, які я згадала з вірша про зиму.
Ми живемо зараз разом з мамкою, а тато знову далеко, працює вже в Донецьку і роз’їжджає на своєму автомобілі аж по двох областях – Донецькій і Луганській. Робота у нього така. Вже скоро і ми з мамою до нього переїдемо. Поки що на місяць – каже мама.
Тато заробляє гроші на поважній роботі, щоб швидше розрахуватися з кредитом за автомобіль. Дорослі кажуть, що цьому дуже заважає Криза. Я вже ненавиджу ту Кризу. Із-за неї  з нами поряд немає тата. Та мама говорить, що все владнається. Ми поживемо з татком в Донецьку. Сергій (так звати мого тата) каже, що Донецьк – велике і красиве місто.
А як закінчиться у мами відпустка, то приїдемо знову в Полтаву. Я ж тут ходжу в дитсадок і на підготовчі заняття до першого класу.
До бабунь Лариси і Наді і до дідуся Віталія ніколи і в гості ходити. Тому ми пишемо в щоденник не часто.
Зате до нас в Полтаву десять днів тому приїхала з Парижу моя любима тітонька Світлана. І знову привезла багато ласощів і гостинців. Через два дні вона буде вертатись в Париж. Який жаль! Ми так добре спілкувались з тьотєю, читали книги, малювали, грались на подвір’ї в снігу, а тепер вона від’їжджає  🙁  .

Про мою тітоньку Світлану

Конкурс конкурсами, а життя триває …
Так любить говорити мій дідусь. Він мені ще вчора сказав, що пора вже за наступний пост братися, а то й взагалі не захочу більше вести щоденник. До речі, блог поки що у мене більше щотижневик, ніж щоденник. Та що робити, як часу вільного дуже мало…
Сьогодні я надумала про що писати 🙂
Я розповім про мою любиму тітоньку. (Рідних і самих любимих у мене дві – Свєта і Женя. Про Женю я напишу трішки пізніше).

Тьотя Свєта зараз живе, працює і навчається в столиці Франції Парижі.
У Франції Світлана проживає вже четвертий рік, а в самому Парижі – другий.
У 2005 році вона поїхала працювати в багатодітну сім’ю нянечкою, доглядала в сім’ї чотирьох меншеньких діток. Французька сім’я проживала в замку в передгір’ях, поблизу великого міста Ліон.
Коли Світлана виходила на верхній ярус замку, вона бачила гору Монблан. Три рази в тиждень моя тьотя їздила в Ліон, де навчалась на курсах французької мови.
Потім вона змінила господарів, переїхала в Париж, де живе й працює до цієї пори. Минулого року Світлана закінчила підготовчі курси в Сорбонському університеті, а в цьому році поступила в інший університет, де з 1 жовтня буде навчатися.  Я потім розповім, що вона там буде вивчати.
Тітонька кожного року приїжджає до нас в Полтаву погостювати. Кожного разу я з нетерпінням чекаю на її приїзд. Адже вона завжди привозить усім родичам і мені дарунки, та й люблю я її.
Вона дуже схожа на мою маму Таню.

Цього року тьотя Свєта приїжджала до нас в серпні. Разом з нею ми часто гуляли. На цьому фото я з нею під час прогулянки по Полтаві.

З тітонькою Світланою

Ходжу трішки неприкаяна…

То правда – ось вже більше тижня ми живемо с дідусем і бабусею.  Були ще з нами і мої дядько Олексій та тітоньки Світлана і Женя. Та  раптом усі розбіглися – хто куди. Бабуня с Женею поїхали в Крим, на якісь то там тренування з компасом, по горах бігають. Дядька вдома не буває – то до хлопців, то до дівчат бігає. Світлана поїхала в Москву, а далі в Петербург, і на екскурсію  на північні острови Валаам та Кижі.
Зроду сама б правильно не виговорила – дідусь підказує. Ще він розповідає, що колись туди бабуня також на екскурсію їздила. А він був тільки на Кижах, після водного походу по річці Шуя. Є така річечка в Південній Карелії. Сорок порогів на ній є. І як ото по тих порогах люди ходять? І для чого їх аж сорок, а не один, два.
Я дідуся розпитувала, а він пообіцяв, що розповість трішки пізніше.

Так ото я трішки про друге почала розповідати. А тут справа в тому, що мені вже сумно. Татко весь час на роботі. Мама взяла на роботі відпустку – це такий документ, що відпускає від роботи усіх працівників по черзі – кого влітку, а кого і взимку. Та більше людей хочуть відпускатись, чи той… відпочивати влітку.

Фотограф

Та моїй мамі зараз відпочивати ніколи. Вона миє, прибирає, робить ремонт у нашій новій квартирі.
Наш малий… чи то пак мікрорайон називається Половки. А я ходжу вже в новий дитсадок, що недалеко і від нашого будинку, і від домівки дідуся з бабусею. А ввечері допомагаю мамі в ремонті. А вона каже дідусеві, що заважаю.
От і сьогодні – підсунула настільну лампу ближче до матусі, трішки обпеклася, а мама ще й накричала. Я ж хотіла як краще…. 🙁

В садочку я вже подружилася з дівчатками. Тай хлопців не боюсь. Я – сильна, і бігати швидко вмію.
Мене Женя і бабуся цьому навчили. В лісі, що біля нашої школи (гімназія №30 називається) ми часто тренуємось.
Раніше я тільки дивилась на школярів, бабусиних вихованців, а зараз часто разом з ними бігаю.
_______________________________
1. А ось на цьому сайті розповідають, де можна влітку відпочити дітям з батьками, і самостійно

Я вдома без татка

Мій татко став великим начальником  😉  і тепер він часто їздить у відрядження.
Останній раз він поїхав у місто Кременчук. Не було його вдома кілька днів. Я за татом дуже сумувала.
Та спала вночі на його дивані.

Коли татко приїхав – я йому сказала – тату, чого ти та швидко повернувся?
Мені на твоєму дивані спати дуже подобається 🙂