Шкільна пора

Я з дідусем і тітонькою Євгенією

На фото я з дідусем і тітонькою Женею

Ось я знову взялась за свій щоденник. Початок навчального року, одним словом. Всі члени нашої родини в вересні стали зовсім заклопотані. Немає ні в кого вільної хвилинки. Мама і татко після нашого переїзду на нову квартиру розмовляти зі мною часу не мають.

Тато надолужує згаяний час і постійно кудись їздить, їздить…
Додому приходить  пізно ввечері, сидить на кухні, вечеряє. А потім іде до телевізора або до комп’ютера, а чашки мити після вечері забуває. Не завжди, правда, а інколи. То, мабуть, мама винна трішки.
Вона говорить – Сергію, нехай, я  помию…

А я мию свою чашку завжди сама.

Мам після переїзду пішла на роботу. У неї закінчилася відпустка.
У мене також всі літні відпустки позакінчувалися. Приходиться ходити в новий дитсадок.
З ранку до нього мене веде матуся. У мене тепер старша група. В ній цікавіше, ніж в попередній. Але все дно вранці  трішки сумно, хочеться плакати.
Тато каже, що це тому, що пізно лягаю спати ввечері і не висипаюся. А як же я ляжу рано, як хочеться  ввечері з татом погратися. Він мені ніколи в цьому  не відмовляє. Хоча й говорить  – півгодини, і спати. Ніяк не зрозумію, чому тільки півгодини?

А в дитсадку нас вже навчають писати і малювати. В мене виходить непогано. Це мені так наша вихователька  Наталя Віталіївна так говорить.

Я наступного разу трішки більше про навчання розповім. А зараз лягаю спати. До побачення!

І нехай вам усім цікава казочка насниться  =)


Беру участь в акції UA Webstar

Ми тут порадились з дідусем і вирішили взяти участь в українському конкурсі  сайтів та блогів UA Webstar 2008.

Як то кажуть дорослі – не за медалями, а щоб повчитись. Будемо вболівати за цікаві українські щоденники в Інтернеті, братимемо з них приклад як дописувати в блог, як зробити кращим дизайн блогу (це щоб красиво було),  як розкручувати свій блог (я розумію –  потрібно так розкрутити блог, щоб він полетів далеко-далеко, як диск у легкоатлета 😉 )

Побажайте мені  успіху  та заходьте інколи до мене в гості, не забувайте 🙂

Прогулянка Полтавою

Вчора зустрічалась зі своєю племінницею Лізонькою. Ій ще немає і трьох років. Та вона велика розумниця. Ми з Лізою подружилися.

А потім з мамами гуляли по Полтаві. Ось одне фото, яке моя мама зробила під час нашої прогулянки

З Лізочкою

Напередодні 1 вересня

Сьогодні до нас у гості приходила моя молодша тьотя Євгенія.  Вірніше, вона прийшла до мене. Тому що дуже за мною скучила. Ми з Женею товаришуємо. Вона мені як старша сестричка. Хоча вона вже і доросла, але ще для мене тіткою не здається.

Євгенія

Жені довго не було в Полтаві. Спочатку вона зі своєю мамою, а моєю бабусею Надею їздила на спортивний збір в Крим. Там  бігали по горах і тренувалися. А потім була в водному поході. Вони плавали но нашій річці Ворсклі на кати... ні – на катамаранах.  Я так тоді образилась, що  не взяли мене в похід. Але потім зрозуміла, що потрібна була мамі вдома. Хто ж би тоді допомагав батькам при переїздові?

Женя ще влітку виборола право виступати за юнацьку збірну України з такого виду спорту як спортивне орієнтування. Я вже раніше вам про цей спорт розповідала.  Бабуня Надя їх тренує (Женю та інших школярів).

Тепер моя тітонька  в складі збірної команди України буде в жовтні місяці їхати в далеку країну Швейцарію.  На юнацький Чемпіонат Європи.  Мама говорить, що ця країна маленька, але дуже багата і красива. Там є мальовничі гори і ліси (Женя по них буде бігати разом з іншими спортсменами), чисті і глибокі гірські озера.  Одне з найбільших озер країни – Женевське.

А післязавтра моя Євгенія піде в школу. На неї чекає останній – одинадцятий клас.  Як я бажаю піти в школу! А Женя каже, що школа їй вже набридла.  Мабуть жартує.

Моя мама зараз у відпустці.  І тому пообіцяла, що першого вересні ми разом підемо в нашу школу (в ній навчалася моя мама і мої тітоньки Женя, Світлана, а також дядя Олексій  (хм… який він дядько 😉 ). В ній буду навчатись через рік і я.

Так що, до 1 вересня, зустрінемось на святі!

Збулось!

Ну от, ми переїхали! Як я вже писала раніше – на іншу квартиру. Татко з мамою продали нашу однокімнатну, а ще  заробили трішки грошенят, добавили  і купили двокімнатну.  Правда, говорять, що ще мають борг. Взяли в банку кредит. Що таке борг я трішки розумію, а що кредит – не можу розгадати.  Це те ж саме, що й борг? Якщо вам дали гроші, то їх потрібно віддати. То чому кредит? Чим він від боргу відрізняється? Віддавати все-одно потрібно.
Дідусь каже, що не зразу, а поступово і частинами, та ще й з процентами.  Зовсім голову мені старші затуркали. Борги, кредити, проценти – не хочу я про бухгалтерію. Хочу гратись на вулиці…

Але в вихідні дні (вчора, сьогодні і завтра) потрібно допомагати мамі і татові прибирати в нових кімнатах. Мама пофарбувала стіни, татко з дідусем перевезли вчора меблі і одяг – тепер нам з мамою є чим зайнятись. Я гарна помічниця – це мене сьогодні мама похвалила. І навіть не розсердилась, коли я ненавмисне розірвала пакунок з одягом і розсипала його по кімнаті. Ми разом все зібрали.
Сьогодні також їздили в магазин і купили в більшу кімнату красиву люстру. Я підказала батькам, яку купити. Вони мені навіть не заперечували! =)
А ще з ранку дивилась по телевізору військовий парад в місті Києві на Хрещатику. Сьогодні Україна святкує День незалежності!
Мені парад сподобався. Особливо як їхали танки та ще якісь машини з ракетами, а потім – літаки! Татко сказав, що на гусениці танків одягали гуму, щоб вони не пошкодили бруківку вулиці Хрещатик. Це як одягти на взуття колоші…
Нова квартира мені також дуже подобається. У мене тепер – своя кімната!

Ходжу в новий дитсадок. Трішки сумно.
Багато дітей зараз разом з батьками відпочивають і в садок не ходять. Зараз знаходжусь не в своїй групі, а в об’єднаній. Майже всі малюки. Ні з ким поспілкуватись. Правда, вже познайомилась з Юлею. Ми знайшли з нею, про що говорити. Гарна дівчина! Якби і вона була в моїй групі. І вона цього хоче. Але ми ще не знаємо хто де буде.
Матуся і бабуня розпитують – чим годують. А я хіба все запам’ятаю? Усім, що й в старому дитсадку. А ще дають якийсь напій, який і не чай, і не кава. Не можу зрозуміти що воно таке, але смачне.

Ну добре. Сьогодні я на цьому закінчу (дідусь кудись поспішає). А новини будуть – обов’язково знову вийду з вами на зв’язок.
Цьом-цьом всіх моїх майбутніх друзів!

Ходжу трішки неприкаяна…

То правда – ось вже більше тижня ми живемо с дідусем і бабусею.  Були ще з нами і мої дядько Олексій та тітоньки Світлана і Женя. Та  раптом усі розбіглися – хто куди. Бабуня с Женею поїхали в Крим, на якісь то там тренування з компасом, по горах бігають. Дядька вдома не буває – то до хлопців, то до дівчат бігає. Світлана поїхала в Москву, а далі в Петербург, і на екскурсію  на північні острови Валаам та Кижі.
Зроду сама б правильно не виговорила – дідусь підказує. Ще він розповідає, що колись туди бабуня також на екскурсію їздила. А він був тільки на Кижах, після водного походу по річці Шуя. Є така річечка в Південній Карелії. Сорок порогів на ній є. І як ото по тих порогах люди ходять? І для чого їх аж сорок, а не один, два.
Я дідуся розпитувала, а він пообіцяв, що розповість трішки пізніше.

Так ото я трішки про друге почала розповідати. А тут справа в тому, що мені вже сумно. Татко весь час на роботі. Мама взяла на роботі відпустку – це такий документ, що відпускає від роботи усіх працівників по черзі – кого влітку, а кого і взимку. Та більше людей хочуть відпускатись, чи той… відпочивати влітку.

Фотограф

Та моїй мамі зараз відпочивати ніколи. Вона миє, прибирає, робить ремонт у нашій новій квартирі.
Наш малий… чи то пак мікрорайон називається Половки. А я ходжу вже в новий дитсадок, що недалеко і від нашого будинку, і від домівки дідуся з бабусею. А ввечері допомагаю мамі в ремонті. А вона каже дідусеві, що заважаю.
От і сьогодні – підсунула настільну лампу ближче до матусі, трішки обпеклася, а мама ще й накричала. Я ж хотіла як краще…. 🙁

В садочку я вже подружилася з дівчатками. Тай хлопців не боюсь. Я – сильна, і бігати швидко вмію.
Мене Женя і бабуся цьому навчили. В лісі, що біля нашої школи (гімназія №30 називається) ми часто тренуємось.
Раніше я тільки дивилась на школярів, бабусиних вихованців, а зараз часто разом з ними бігаю.
_______________________________
1. А ось на цьому сайті розповідають, де можна влітку відпочити дітям з батьками, і самостійно

Переїзди

Живу з батьком  і мамою у діда з бабою.
Тимчасово.

На днях переїжджаємо на нову квартиру.
Недалеко від діда й баби будемо жити. В одному мікрорайоні.
А дитсадок зовсім поряд. Уже післязавтра піду знайомитися з новими однокашниками.
Страшно! Та в моїй групі є і моя подружка Руся, або Руслана. Вже легше… 😉

Мега, мега…МЕГА! А що це? Неопублікований вчасно пост

Попросила якось маму і дідуся допомогти щоденник в Інтернеті налагодити.
Дорослі чомусь його блогом називають.

Мама довго відмовлялась – мовляв, роботи багато, та й їсти потрібно всім вам ледацюгам готувати….
А дідусь погодився. Чи не ледацюга він? Та ні, бо я його люблю дуже 🙂

Ми швидко весною з ним відкрили щоденник в blog.net.ua (красно дякуємо адміністраторам), та потім я загралася…
Запустила записи в ньому. Дідусь нагадував, тато цікавився, а мама весь час заклопотана була.
Та от я почула, що в російському Інеті (або Рунеті) цікава акція відбувається.
Відомий оглядач Тьома Майнас показує фотокартки тих блогерів. А я себе ним вважаю, тому що вже дістала всіх вдома з проханням допомагати оформляти цей щоденник
Так що приймайте цифрове фото. Я на ньому дуже симпатична. Нехай дядьки і тіточки на мене подивляться и позаздрять. Хіба вони мали в цьому віці можливість завести у всесвітній павутинці (і як она не рветься?) такий цікавий щоденник.
А взагалі я фотокартки робити не вмію, не розумію, як вони виходять (і ніхто не може мені пояснити 🙁 ), але фотографую фотиками (и маминим, и дідусевим, и бабусиним) легко!

POLJA

Перевод для россиян сделал дедушка Виталий 😉
Попросила как-то маму и дедушку помочь дневник в Інтернете наладить.
Взрослые почему-то его блогом называют. БлАгие мысли? Так надо БЛАГ тогда говорить 🙁

Мама долго отказывалась – мол, работы очень много,да и кушать всем вам лодырям готовить….
А дедушка согласился. Не лодырь ли он? Да нет, потому как я его люблю очень 🙂

Мы быстро весной с ним открыли дневник в blog.net.ua (искренне благодарим администраторов), но потом я заигралась…
Забросила записи в нём. Дед напоминал, папа интересовался, а мама всё время занята была.
Но я вот услышала, что в российском Инете (или Рунете) интересная акция проходит.
Известный обозреватель Тёма Майнас показывает фотокарточки этих блоггеров. А я себя им считаю, потому что уже достала всех дома с просьбой помогать оформлять этот дневник.

Так что принимайте цифровую фотографию. Я на ней очень симпатичная. Пусть дяди и тёти на меня посмотрят и позавидуют. Разве они имели в этом возрасте возможность завести во всемирной паутинке (и как она не рвётся?) такой интересный дневник.
Я вообще-то фотографии делать не умею, не пойму, как они получаются (и никто не может мне объяснить 🙁 ), но фотографирую фотиками (и маминым, и дедушкиным, и бабушкиным) легко!

Я вдома без татка

Мій татко став великим начальником  😉  і тепер він часто їздить у відрядження.
Останній раз він поїхав у місто Кременчук. Не було його вдома кілька днів. Я за татом дуже сумувала.
Та спала вночі на його дивані.

Коли татко приїхав – я йому сказала – тату, чого ти та швидко повернувся?
Мені на твоєму дивані спати дуже подобається 🙂

Щоденник Полінки Разумної