На фото я з дідусем і тітонькою Женею
Ось я знову взялась за свій щоденник. Початок навчального року, одним словом. Всі члени нашої родини в вересні стали зовсім заклопотані. Немає ні в кого вільної хвилинки. Мама і татко після нашого переїзду на нову квартиру розмовляти зі мною часу не мають.
Тато надолужує згаяний час і постійно кудись їздить, їздить…
Додому приходить пізно ввечері, сидить на кухні, вечеряє. А потім іде до телевізора або до комп’ютера, а чашки мити після вечері забуває. Не завжди, правда, а інколи. То, мабуть, мама винна трішки.
Вона говорить – Сергію, нехай, я помию…
А я мию свою чашку завжди сама.
Мам після переїзду пішла на роботу. У неї закінчилася відпустка.
У мене також всі літні відпустки позакінчувалися. Приходиться ходити в новий дитсадок.
З ранку до нього мене веде матуся. У мене тепер старша група. В ній цікавіше, ніж в попередній. Але все дно вранці трішки сумно, хочеться плакати.
Тато каже, що це тому, що пізно лягаю спати ввечері і не висипаюся. А як же я ляжу рано, як хочеться ввечері з татом погратися. Він мені ніколи в цьому не відмовляє. Хоча й говорить – півгодини, і спати. Ніяк не зрозумію, чому тільки півгодини?
А в дитсадку нас вже навчають писати і малювати. В мене виходить непогано. Це мені так наша вихователька Наталя Віталіївна так говорить.
Я наступного разу трішки більше про навчання розповім. А зараз лягаю спати. До побачення!
І нехай вам усім цікава казочка насниться =)