Шлемо вітання таткові в Донецьк -

У нас дуже гарно, люди привітні і доброзичливі!

В Україні багато дуже красивих і великих і малих міст.

А ще ми хочемо зробити свою країну затишною і охайною!

Запрошуємо до нас в гості!

Попросила якось маму і дідуся допомогти щоденник в Інтернеті налагодити.
Дорослі чомусь його блогом називають.

Мама довго відмовлялась - мовляв, роботи багато, та й їсти потрібно всім вам ледацюгам готувати….
А дідусь погодився. Чи не ледацюга він? Та ні, бо я його люблю дуже

Ми швидко весною з ним відкрили щоденник в blog.net.ua (красно дякуємо адміністраторам), та потім я загралася…
Запустила записи в ньому. Дідусь нагадував, тато цікавився, а мама весь час заклопотана була.
Та от я почула, що в російському Інеті (або Рунеті) цікава акція відбувається.
Відомий оглядач Тьома Майнас показує фотокартки тих блогерів. А я себе ним вважаю, тому що вже дістала всіх вдома з проханням допомагати оформляти цей щоденник
Так що приймайте цифрове фото. Я на ньому дуже симпатична. Нехай дядьки і тіточки на мене подивляться и позаздрять. Хіба вони мали в цьому віці можливість завести у всесвітній павутинці (і як она не рветься?) такий цікавий щоденник.
А взагалі я фотокартки робити не вмію, не розумію, як вони виходять (і ніхто не може мені пояснити ), але фотографую фотиками (и маминим, и дідусевим, и бабусиним) легко!

Перевод для россиян сделал дедушка Виталий
Попросила как-то маму и дедушку помочь дневник в Інтернете наладить.
Взрослые почему-то его блогом называют. БлАгие мысли? Так надо БЛАГ тогда говорить

Мама долго отказывалась - мол, работы очень много,да и кушать всем вам лодырям готовить….
А дедушка согласился. Не лодырь ли он? Да нет, потому как я его люблю очень

Мы быстро весной с ним открыли дневник в blog.net.ua (искренне благодарим администраторов), но потом я заигралась…
Забросила записи в нём. Дед напоминал, папа интересовался, а мама всё время занята была.
Но я вот услышала, что в российском Инете (или Рунете) интересная акция проходит.
Известный обозреватель Тёма Майнас показывает фотокарточки этих блоггеров. А я себя им считаю, потому что уже достала всех дома с просьбой помогать оформлять этот дневник.

Так что принимайте цифровую фотографию. Я на ней очень симпатичная. Пусть дяди и тёти на меня посмотрят и позавидуют. Разве они имели в этом возрасте возможность завести во всемирной паутинке (и как она не рвётся?) такой интересный дневник.
Я вообще-то фотографии делать не умею, не пройму, как они получаются (и никто не может мне объяснить ), но фотографирую фотиками (и маминым, и дедушкиным, и бабушкиным) легко!