На фото я з мамою та Ілюшою

Я вас усіх-усіх вітаю!

Дуже за вами скучила, мої милі читачі.

Півроку я вже навчаюсь у першому класі. Вчительку нашу звати Ольгою Володимирівною.  Вона дуже строга, але справедлива і добра.

Оцінки в мене гарні. Так каже вчителька. А мама з татом навпаки, говорить, щоб я підтягнулась. А куди мені і на чому  підтягуватися? У нас навіть турніка вдома немає. Ось прийде весна, - каже татко, - ми закріпимо турнік прямо в нашому дворі, біля самого під’їзду.

А поки що я можу… ні, ще не підтягуватись, а тільки висіти на шведській стінці в спортивних залах і моєї рідної школи №32 і середньої школи №30, де проводить тренування з дітьми моя бабуся Надія Яківна.

Вона веде заняття в цих школах з дітьми, які навчаються в її гуртках. Бабуня Надя навчає школярів різних-різних класів спортивному орієнтуванню і туризму.

Зараз, коли холодно, діти займаються тільки в приміщенні. Тренуватись на вулиці розпочнуть, коли морози будуть менше мінус 10 градусів. Я з задоволення ходжу на тренування зі своєю молодшою тіточкою Женею. Я вам про неї раніше часто розповідала.

Женя з минулої осені вже навчається в Полтавській державній аграрній академії, на тому ж факультеті, що й моя мама навчалась - менеджементу. Але на тренування до своєї мами, а моєї бабусі ходить, тому що вона, як і я, дуже полюбляє фізичні вправи і біг.

Ну, добре, сьогодні я вже біжу додому, а завтра ми ще трішки з дідусем напишемо.

Скажу вам по секрету, що він мені уже задає домашні завдання. У нас також є комп’ютер, і я на ньому за допомогою клавіатури вчусь писати. Вже виходять окремі слова, і навіть краще, ніж у зошиті