Конкурс конкурсами, а життя триває …
Так любить говорити мій дідусь. Він мені ще вчора сказав, що пора вже за наступний пост братися, а то й взагалі не захочу більше вести щоденник. До речі, блог поки що у мене більше щотижневик, ніж щоденник. Та що робити, як часу вільного дуже мало…
Сьогодні я надумала про що писати
Я розповім про мою любиму тітоньку. (Рідних і самих любимих у мене дві - Свєта і Женя. Про Женю я напишу трішки пізніше).

Тьотя Свєта зараз живе, працює і навчається в столиці Франції Парижі.
У Франції Світлана проживає вже четвертий рік, а в самому Парижі - другий.
У 2005 році вона поїхала працювати в багатодітну сім’ю нянечкою, доглядала в сім’ї чотирьох меншеньких діток. Французька сім’я проживала в замку в передгір’ях, поблизу великого міста Ліон.
Коли Світлана виходила на верхній ярус замку, вона бачила гору Монблан. Три рази в тиждень моя тьотя їздила в Ліон, де навчалась на курсах французької мови.
Потім вона змінила господарів, переїхала в Париж, де живе й працює до цієї пори. Минулого року Світлана закінчила підготовчі курси в Сорбонському університеті, а в цьому році поступила в інший університет, де з 1 жовтня буде навчатися.  Я потім розповім, що вона там буде вивчати.
Тітонька кожного року приїжджає до нас в Полтаву погостювати. Кожного разу я з нетерпінням чекаю на її приїзд. Адже вона завжди привозить усім родичам і мені дарунки, та й люблю я її.
Вона дуже схожа на мою маму Таню.

Цього року тьотя Свєта приїжджала до нас в серпні. Разом з нею ми часто гуляли. На цьому фото я з нею під час прогулянки по Полтаві.

Вирішили в сімейному крузі , що мій блог буде брати участь в конкурсі  блоґів “Best Ukrainian Blog Awards 2008” - події No.1 в українській блоґосфері.

Головна мета Конкурсу - визначити найцікавіші українські блоґи в 7 номінаціях. Зареєструвати блоґ для участі в голосуванні може будь-хто, для цього потрібно зареєсруватися на цьому сайті, але радимо спершу ознайомитись з Правилами.  Переможців буде відзначено 18 жовтня в рамках проведення BlogcampCEE2008.

Не забуваємо голосувати за мій блог

Дякую! Я буду тримати Вас в курсі подій відносно новин за Blogcamp.

_________________________

Постовий. (хотіла написати “вартовий”, та дідусь підказав, що помилилась би, бо цей термін походить не від слова “варта”, а від слова  - “пост”)

1. В своєму блозі мій дядько Олексій багато пише про спортивний туризм, про походи та змагання. В останньому записі він розповідає про полтавського туриста Владислава  Зозулю, який побував в оглядовому кінному поході на Гірському Алтаї

2. Так чим же закінчилось орієнт-шоу?

3. Виявлється ЛИДТИБР - це також щоденник!

На фото я з дідусем і тітонькою Женею

Ось я знову взялась за свій щоденник. Початок навчального року, одним словом. Всі члени нашої родини в вересні стали зовсім заклопотані. Немає ні в кого вільної хвилинки. Мама і татко після нашого переїзду на нову квартиру розмовляти зі мною часу не мають.

Тато надолужує згаяний час і постійно кудись їздить, їздить…
Додому приходить  пізно ввечері, сидить на кухні, вечеряє. А потім іде до телевізора або до комп’ютера, а чашки мити після вечері забуває. Не завжди, правда, а інколи. То, мабуть, мама винна трішки.
Вона говорить – Сергію, нехай, я  помию…

А я мию свою чашку завжди сама.

Мам після переїзду пішла на роботу. У неї закінчилася відпустка.
У мене також всі літні відпустки позакінчувалися. Приходиться ходити в новий дитсадок.
З ранку до нього мене веде матуся. У мене тепер старша група. В ній цікавіше, ніж в попередній. Але все дно вранці  трішки сумно, хочеться плакати.
Тато каже, що це тому, що пізно лягаю спати ввечері і не висипаюся. А як же я ляжу рано, як хочеться  ввечері з татом погратися. Він мені ніколи в цьому  не відмовляє. Хоча й говорить  - півгодини, і спати. Ніяк не зрозумію, чому тільки півгодини?

А в дитсадку нас вже навчають писати і малювати. В мене виходить непогано. Це мені так наша вихователька  Наталя Віталіївна так говорить.

Я наступного разу трішки більше про навчання розповім. А зараз лягаю спати. До побачення!

І нехай вам усім цікава казочка насниться  =)

Ми тут порадились з дідусем і вирішили взяти участь в українському конкурсі  сайтів та блогів UA Webstar 2008.

Як то кажуть дорослі - не за медалями, а щоб повчитись. Будемо вболівати за цікаві українські щоденники в Інтернеті, братимемо з них приклад як дописувати в блог, як зробити кращим дизайн блогу (це щоб красиво було),  як розкручувати свій блог (я розумію -  потрібно так розкрутити блог, щоб він полетів далеко-далеко, як диск у легкоатлета )

Побажайте мені  успіху  та заходьте інколи до мене в гості, не забувайте

Вчора зустрічалась зі своєю племінницею Лізонькою. Ій ще немає і трьох років. Та вона велика розумниця. Ми з Лізою подружилися.

А потім з мамами гуляли по Полтаві. Ось одне фото, яке моя мама зробила під час нашої прогулянки