Напередодні 1 вересня

Сьогодні до нас у гості приходила моя молодша тьотя Євгенія.  Вірніше, вона прийшла до мене. Тому що дуже за мною скучила. Ми з Женею товаришуємо. Вона мені як старша сестричка. Хоча вона вже і доросла, але ще для мене тіткою не здається.

Євгенія

Жені довго не було в Полтаві. Спочатку вона зі своєю мамою, а моєю бабусею Надею їздила на спортивний збір в Крим. Там  бігали по горах і тренувалися. А потім була в водному поході. Вони плавали но нашій річці Ворсклі на кати... ні – на катамаранах.  Я так тоді образилась, що  не взяли мене в похід. Але потім зрозуміла, що потрібна була мамі вдома. Хто ж би тоді допомагав батькам при переїздові?

Женя ще влітку виборола право виступати за юнацьку збірну України з такого виду спорту як спортивне орієнтування. Я вже раніше вам про цей спорт розповідала.  Бабуня Надя їх тренує (Женю та інших школярів).

Тепер моя тітонька  в складі збірної команди України буде в жовтні місяці їхати в далеку країну Швейцарію.  На юнацький Чемпіонат Європи.  Мама говорить, що ця країна маленька, але дуже багата і красива. Там є мальовничі гори і ліси (Женя по них буде бігати разом з іншими спортсменами), чисті і глибокі гірські озера.  Одне з найбільших озер країни – Женевське.

А післязавтра моя Євгенія піде в школу. На неї чекає останній – одинадцятий клас.  Як я бажаю піти в школу! А Женя каже, що школа їй вже набридла.  Мабуть жартує.

Моя мама зараз у відпустці.  І тому пообіцяла, що першого вересні ми разом підемо в нашу школу (в ній навчалася моя мама і мої тітоньки Женя, Світлана, а також дядя Олексій  (хм… який він дядько 😉 ). В ній буду навчатись через рік і я.

Так що, до 1 вересня, зустрінемось на святі!

Залишити відповідь