Ой, як я давно тут не була!

Не буду виправдовуватись - полінувались з дідусем. А за цей час стільки всього нового трапилося! Моя  тьотя Женя повернулась з Швейцарії.  Вона привезла мені багато дарунків - швейцарські цукерки і шоколад, кольорові олівці, книжечки та всілякі сувеніри.

А я тим часом в дитсадку вже навчилась багато чому. Умію писати не лише палички, крапочки і рисочки, а вже знаю, як пишуться майже всі букви алфавіту. Алфавіт - слово іншомовне. Та я вже розумію про що воно.

Дізнайтесь,  скільки коштує реклама в Вашому блозі 

Алфавіт - це така скарбничка, в якій знаходяться всі букви нашої (або іноземної) мови. І вишикувані вони в певному порядку. Цей порядок і називають словом “алфавіт“.

      …….

Веселе місто Алфавіт.
Йому сьогодні наш привіт!
У ньому літери живуть,
А з нього йде далека путь.

Ось всю зиму ще повчуся разом з мамою, татком, також в дитсадку, інколи з дідусем та бабунею, і на наступний рік буде в школу вже “підкована” - як каже мені тато. Чому підкована? Не зовсім розуміла я спочатку, про що він говорить. та татко пояснив - коли конячку підкують, то вона готова до любого довгого маршруту, не зіб’є об каміння ноги. Так і в навчанні, якщо перед школою навчусь трішки писати і читати,  тоді мені і в школі буде легше здобувати знання н а нелегкому десятирічному шляху.
__________________________

1. А ось тут ще багато цікавих розповідей і віршів про АЛФАВІТ

2. Також читаємо дитячий сайт “Сонечко”

У нас дуже гарно, люди привітні і доброзичливі!

В Україні багато дуже красивих і великих і малих міст.

А ще ми хочемо зробити свою країну затишною і охайною!

Запрошуємо до нас в гості!

Я недавно вам обіцяла  розповісти і про другу мою рідну тітоньку - Женю.

Вона для мене як рідна сестричка. Це тому, що вона ще школярка, а також - через те, що любить зі мною грати. Ми - кращі подруги.

Я про неї писала і говорила й раніше. Але зараз якраз гарний привід для того, щоб розповісти про Євгенію більше.

З 2 жовтня вона за кордоном. Поїхала на юнацький чемпіонат Європи зі спортивного орієнтування.  Разом з командою України, в яку її включили за результатами виступів на чемпіонатах країни.

Женя мені розповідала, що в минулому році на чемпіонаті світу зі спортивного орієнтування, який вперше проходив в Україні, а саме в Києві, вона допомагала мамі та іншим суддям з України в суддівстві  цих змагань.

Там вона  26 серпня 2007 року познайомилась з багаторазовою чемпіонкою світу та Європи швейцаркою  Simone Niggli , а також взяла інтерв’ю у чемпіонки після перемоги Сімон на дистанції спринту. Вони разом сфотографувались.

А на згадку Сімон подарувала Євгенії рожевого зайчика, якого щойно отримала як сувенір. Женя була дуже щаслива і вирішила боротись за місце в збірній. Тренуватись постійно і підвищувати   свою майстерність. В збірну тьотя моя цього року, як бачите, потрапила.

Тепер я буду слідкувати за її виступами на чемпіонаті Європи в містах Solothurn - Wangen a.d. Aare - Langenthal, що недалеко від Берну, столиці Швейцарії і батьківщини Сімон Нігглі.

А сама Simone Nigglі 2 вересня  цього року народила прекрасну дівчинку MALIN (50.5 cm, 3750 g) . Сімон і її чоловік, тренер і менеджер національної збірної Швейцарії Matthias Niggli безмежно раді…

Продовжу про мою тітоньку. З 4 по 9 жовтня збірна команда України разом з Євгенією буде тренуватись, а з 10 по 12 жовтня пройдусь самі змагання. 10 жовтня Женя буде стартувати на довгій дистанції (карта Martinsfluh). 11 жовтня в складі збірної команди в віковій групі Ж16 буде брати участь в естафетних змаганнях на схід  від міста Langenthal. А в заключний день чемпіонату в місті Solothurn Женя стартуватиме в своєму любимому спринті.

Чи вболіватимете ви разом зі мною за Євгенію?

Конкурс конкурсами, а життя триває …
Так любить говорити мій дідусь. Він мені ще вчора сказав, що пора вже за наступний пост братися, а то й взагалі не захочу більше вести щоденник. До речі, блог поки що у мене більше щотижневик, ніж щоденник. Та що робити, як часу вільного дуже мало…
Сьогодні я надумала про що писати
Я розповім про мою любиму тітоньку. (Рідних і самих любимих у мене дві - Свєта і Женя. Про Женю я напишу трішки пізніше).

Тьотя Свєта зараз живе, працює і навчається в столиці Франції Парижі.
У Франції Світлана проживає вже четвертий рік, а в самому Парижі - другий.
У 2005 році вона поїхала працювати в багатодітну сім’ю нянечкою, доглядала в сім’ї чотирьох меншеньких діток. Французька сім’я проживала в замку в передгір’ях, поблизу великого міста Ліон.
Коли Світлана виходила на верхній ярус замку, вона бачила гору Монблан. Три рази в тиждень моя тьотя їздила в Ліон, де навчалась на курсах французької мови.
Потім вона змінила господарів, переїхала в Париж, де живе й працює до цієї пори. Минулого року Світлана закінчила підготовчі курси в Сорбонському університеті, а в цьому році поступила в інший університет, де з 1 жовтня буде навчатися.  Я потім розповім, що вона там буде вивчати.
Тітонька кожного року приїжджає до нас в Полтаву погостювати. Кожного разу я з нетерпінням чекаю на її приїзд. Адже вона завжди привозить усім родичам і мені дарунки, та й люблю я її.
Вона дуже схожа на мою маму Таню.

Цього року тьотя Свєта приїжджала до нас в серпні. Разом з нею ми часто гуляли. На цьому фото я з нею під час прогулянки по Полтаві.

Вирішили в сімейному крузі , що мій блог буде брати участь в конкурсі  блоґів “Best Ukrainian Blog Awards 2008” - події No.1 в українській блоґосфері.

Головна мета Конкурсу - визначити найцікавіші українські блоґи в 7 номінаціях. Зареєструвати блоґ для участі в голосуванні може будь-хто, для цього потрібно зареєсруватися на цьому сайті, але радимо спершу ознайомитись з Правилами.  Переможців буде відзначено 18 жовтня в рамках проведення BlogcampCEE2008.

Не забуваємо голосувати за мій блог

Дякую! Я буду тримати Вас в курсі подій відносно новин за Blogcamp.

_________________________

Постовий. (хотіла написати “вартовий”, та дідусь підказав, що помилилась би, бо цей термін походить не від слова “варта”, а від слова  - “пост”)

1. В своєму блозі мій дядько Олексій багато пише про спортивний туризм, про походи та змагання. В останньому записі він розповідає про полтавського туриста Владислава  Зозулю, який побував в оглядовому кінному поході на Гірському Алтаї

2. Так чим же закінчилось орієнт-шоу?

3. Виявлється ЛИДТИБР - це також щоденник!

На фото я з дідусем і тітонькою Женею

Ось я знову взялась за свій щоденник. Початок навчального року, одним словом. Всі члени нашої родини в вересні стали зовсім заклопотані. Немає ні в кого вільної хвилинки. Мама і татко після нашого переїзду на нову квартиру розмовляти зі мною часу не мають.

Тато надолужує згаяний час і постійно кудись їздить, їздить…
Додому приходить  пізно ввечері, сидить на кухні, вечеряє. А потім іде до телевізора або до комп’ютера, а чашки мити після вечері забуває. Не завжди, правда, а інколи. То, мабуть, мама винна трішки.
Вона говорить – Сергію, нехай, я  помию…

А я мию свою чашку завжди сама.

Мам після переїзду пішла на роботу. У неї закінчилася відпустка.
У мене також всі літні відпустки позакінчувалися. Приходиться ходити в новий дитсадок.
З ранку до нього мене веде матуся. У мене тепер старша група. В ній цікавіше, ніж в попередній. Але все дно вранці  трішки сумно, хочеться плакати.
Тато каже, що це тому, що пізно лягаю спати ввечері і не висипаюся. А як же я ляжу рано, як хочеться  ввечері з татом погратися. Він мені ніколи в цьому  не відмовляє. Хоча й говорить  - півгодини, і спати. Ніяк не зрозумію, чому тільки півгодини?

А в дитсадку нас вже навчають писати і малювати. В мене виходить непогано. Це мені так наша вихователька  Наталя Віталіївна так говорить.

Я наступного разу трішки більше про навчання розповім. А зараз лягаю спати. До побачення!

І нехай вам усім цікава казочка насниться  =)

Ми тут порадились з дідусем і вирішили взяти участь в українському конкурсі  сайтів та блогів UA Webstar 2008.

Як то кажуть дорослі - не за медалями, а щоб повчитись. Будемо вболівати за цікаві українські щоденники в Інтернеті, братимемо з них приклад як дописувати в блог, як зробити кращим дизайн блогу (це щоб красиво було),  як розкручувати свій блог (я розумію -  потрібно так розкрутити блог, щоб він полетів далеко-далеко, як диск у легкоатлета )

Побажайте мені  успіху  та заходьте інколи до мене в гості, не забувайте

Вчора зустрічалась зі своєю племінницею Лізонькою. Ій ще немає і трьох років. Та вона велика розумниця. Ми з Лізою подружилися.

А потім з мамами гуляли по Полтаві. Ось одне фото, яке моя мама зробила під час нашої прогулянки

Сьогодні до нас у гості приходила моя молодша тьотя Євгенія.  Вірніше, вона прийшла до мене. Тому що дуже за мною скучила. Ми з Женею товаришуємо. Вона мені як старша сестричка. Хоча вона вже і доросла, але ще для мене тіткою не здається.

Жені довго не було в Полтаві. Спочатку вона зі своєю мамою, а моєю бабусею Надею їздила на спортивний збір в Крим. Там  бігали по горах і тренувалися. А потім була в водному поході. Вони плавали но нашій річці Ворсклі на кати... ні - на катамаранах.  Я так тоді образилась, що  не взяли мене в похід. Але потім зрозуміла, що потрібна була мамі вдома. Хто ж би тоді допомагав батькам при переїздові?

Женя ще влітку виборола право виступати за юнацьку збірну України з такого виду спорту як спортивне орієнтування. Я вже раніше вам про цей спорт розповідала.  Бабуня Надя їх тренує (Женю та інших школярів).

Тепер моя тітонька  в складі збірної команди України буде в жовтні місяці їхати в далеку країну Швейцарію.  На юнацький Чемпіонат Європи.  Мама говорить, що ця країна маленька, але дуже багата і красива. Там є мальовничі гори і ліси (Женя по них буде бігати разом з іншими спортсменами), чисті і глибокі гірські озера.  Одне з найбільших озер країни - Женевське.

А післязавтра моя Євгенія піде в школу. На неї чекає останній - одинадцятий клас.  Як я бажаю піти в школу! А Женя каже, що школа їй вже набридла.  Мабуть жартує.

Моя мама зараз у відпустці.  І тому пообіцяла, що першого вересні ми разом підемо в нашу школу (в ній навчалася моя мама і мої тітоньки Женя, Світлана, а також дядя Олексій  (хм… який він дядько ). В ній буду навчатись через рік і я.

Так що, до 1 вересня, зустрінемось на святі!

Ну от, ми переїхали! Як я вже писала раніше - на іншу квартиру. Татко з мамою продали нашу однокімнатну, а ще  заробили трішки грошенят, добавили  і купили двокімнатну.  Правда, говорять, що ще мають борг. Взяли в банку кредит. Що таке борг я трішки розумію, а що кредит - не можу розгадати.  Це те ж саме, що й борг? Якщо вам дали гроші, то їх потрібно віддати. То чому кредит? Чим він від боргу відрізняється? Віддавати все-одно потрібно.
Дідусь каже, що не зразу, а поступово і частинами, та ще й з процентами.  Зовсім голову мені старші затуркали. Борги, кредити, проценти - не хочу я про бухгалтерію. Хочу гратись на вулиці…

Але в вихідні дні (вчора, сьогодні і завтра) потрібно допомагати мамі і татові прибирати в нових кімнатах. Мама пофарбувала стіни, татко з дідусем перевезли вчора меблі і одяг - тепер нам з мамою є чим зайнятись. Я гарна помічниця - це мене сьогодні мама похвалила. І навіть не розсердилась, коли я ненавмисне розірвала пакунок з одягом і розсипала його по кімнаті. Ми разом все зібрали.
Сьогодні також їздили в магазин і купили в більшу кімнату красиву люстру. Я підказала батькам, яку купити. Вони мені навіть не заперечували! =)
А ще з ранку дивилась по телевізору військовий парад в місті Києві на Хрещатику. Сьогодні Україна святкує День незалежності!
Мені парад сподобався. Особливо як їхали танки та ще якісь машини з ракетами, а потім - літаки! Татко сказав, що на гусениці танків одягали гуму, щоб вони не пошкодили бруківку вулиці Хрещатик. Це як одягти на взуття колоші…
Нова квартира мені також дуже подобається. У мене тепер - своя кімната!

Ходжу в новий дитсадок. Трішки сумно.
Багато дітей зараз разом з батьками відпочивають і в садок не ходять. Зараз знаходжусь не в своїй групі, а в об’єднаній. Майже всі малюки. Ні з ким поспілкуватись. Правда, вже познайомилась з Юлею. Ми знайшли з нею, про що говорити. Гарна дівчина! Якби і вона була в моїй групі. І вона цього хоче. Але ми ще не знаємо хто де буде.
Матуся і бабуня розпитують - чим годують. А я хіба все запам’ятаю? Усім, що й в старому дитсадку. А ще дають якийсь напій, який і не чай, і не кава. Не можу зрозуміти що воно таке, але смачне.

Ну добре. Сьогодні я на цьому закінчу (дідусь кудись поспішає). А новини будуть - обов’язково знову вийду з вами на зв’язок.
Цьом-цьом всіх моїх майбутніх друзів!