Вчора був гарний день. Як  у вірші Пушкіна -

Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный -
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!

Так от мене бабуся рано-вранці телефонним дзвінком розбудила і наказала готуватись до поїздки в засніжений ліс. Читамо разом далі

 На фото я з мамою та Ілюшою

Я вас усіх-усіх вітаю!

Дуже за вами скучила, мої милі читачі.

Півроку я вже навчаюсь у першому класі. Вчительку нашу звати Ольгою Володимирівною.  Вона дуже строга, але справедлива і добра.

Оцінки в мене гарні. Читайте далі, будь-ласка

Я - першокласниця!
Такий чудовий день сьогодні!

До свята ми з мамою готувались ще звечора.
Приготували одяг, який я сама розвісила на самому видному місці в шафі. Поставила свої нові черевички, придбані  татом в Донецьку  - в самий раз розмір, ще трішечки й на-виріст.

А квіти для моєї вчительки Ольги Володимирівни принесла мені звечора бабуня Надя.
Вони такі запашні і яскраві!

Потім ми з мамою пішли на свято в школу.

Давно не писали разом з дідусем в мій блог.
На те були причини.
Не буду довго вас примушувати чекати відповіді.
Ось вона -
моя мама Таня народила синочка, мого братика Іллюшу!!!
Це сталося 23 липня, на другий день після дня народження мого татка Сергія

Дивіться фотографії!

Кілька днів тому назад в моєму дитсадку №65 , що в нашому місті Полтава, був випускний бал. Нашу старшу групу поздоровляли з закінченням дошкільного віку і проводжали в школу. Ми й самі себе поздоровили цікавим концертом, який підготували для батьків і молодших вихованців дитсадка разом з нашою любимою вихователькою Ларисою Олександрівною.

 На цій фотокартці - я на випускному.

А сьогодні мені виповнилося вже шість років. Ми їздили святкувати мій день народження в село Петрівку, на берег нашої чудової річечки Ворскла. Поздоровляли мене матуся Таня, дідусь Віталій і дві бабусі - Лариса і Надя, дві рідних тітоньки Світлана і Женєчка, дядько Олексій, моя подружка Руслана і її батьки дядя Валентин і тьотя Іра. Дивіться ще

Друзі, привіт!

Давно я з вами не зустрічалася.
Ми з мамою були у татка в Донецьку, центрі шахтарського краю.
Майже три тижні ми знайомились з цим містом. Нам тут дуже сподобалось.
Особливо коли Сергій (так мені подобається татка називати, як і маму - Танею) через кілька днів після “великого переселення”  повіз нас в автомашині на оглядову екскурсію. Хоча тато в Донецьку лише з січня місяця, місто він знає добре. Віз нас і розповідав в дорозі багато цікавих речей про визначні місця і пам’ятки Донецька.

А коли проїжджали мимо будівлі цирку, татусь пообіцяв купити квитки на виставу в цирк, і свою обіцянку через кілька днів виконав. Ми втрьох побували на виставі, були в захваті від мистецтва гімнастів під куполом цирку, артистизму клоунів на батуті, неповторної імітації симпатичною мавпочкою відомих артистів і співаків Вєрки Сердючки, Мадонни та інших.

Забирав нас тато в Донецьк на місяць, та вийшло трішки не так як гадалося…
Коли в середині лютого в Донецьку похолодало і була віхола, я застудилася. Татко відвіз нас в Полтаву достроково…

Читаємо про все, як воно було

Шлемо вітання таткові в Донецьк -

Бабуся Надя зі мною

Зима красна!
Морозець, морозець! Не чіпай за щічки! Теплі валянки у нас, шубки й рукавички.

- Це слова, які я згадала з вірша про зиму.
Ми живемо зараз разом з мамкою, а тато знову далеко, працює вже в Донецьку і роз’їжджає на своєму автомобілі аж по двох областях - Донецькій і Луганській. Робота у нього така. Вже скоро і ми з мамою до нього переїдемо. Поки що на місяць - каже мама.
Тато заробляє гроші на поважній роботі, щоб швидше розрахуватися з кредитом за автомобіль. Дорослі кажуть, що цьому дуже заважає Криза. Я вже ненавиджу ту Кризу. Із-за неї  з нами поряд немає тата. Та мама говорить, що все владнається. Ми поживемо з татком в Донецьку. Сергій (так звати мого тата) каже, що Донецьк - велике і красиве місто.
А як закінчиться у мами відпустка, то приїдемо знову в Полтаву. Я ж тут ходжу в дитсадок і на підготовчі заняття до першого класу.
До бабунь Лариси і Наді і до дідуся Віталія ніколи і в гості ходити. Тому ми пишемо в щоденник не часто.
Зате до нас в Полтаву десять днів тому приїхала з Парижу моя любима тітонька Світлана. І знову привезла багато ласощів і гостинців. Через два дні вона буде вертатись в Париж. Який жаль! Ми так добре спілкувались з тьотєю, читали книги, малювали, грались на подвір’ї в снігу, а тепер вона від’їжджає  :(  .

Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся! Ой, радуйся, земле:
Син Божий народився!
Застеляйте столи, та все килимами,
Радуйся! Ой, радуйся, земле:
Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці,
Радуйся! Ой, радуйся, земле:
Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
Радуйся! Ой, радуйся, земле:
Син Божий народився!

Мені сподобалось,… а ви хочете посміятися?

Будь-ласка, сміливіше!

Косять зайці тринь-траву на галявині